Історія справи

Постанова ВГСУ від 12.04.2017 року у справі №910/20849/14
Постанова ВГСУ від 21.12.2016 року у справі №910/20849/14
Постанова ВГСУ від 08.06.2016 року у справі №910/20849/14
Постанова ВГСУ від 08.04.2015 року у справі №910/20849/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року Справа № 910/20849/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А.суддів: Алєєвої І.В., Данилової М.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Філії "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 у справі № 910/20849/14 Господарського суду м. Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвестстрой" до за участю Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"простягнення 22 948 541, 52 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаСтрубіцька Г.А. - - відповідачаІорданова Н.М. - - ВДВСКомасюк Р.М. - - скаржника не з'явився

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроінвестстрой" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь 22 023 600, 00 грн. основного боргу, 924 941, 52 грн. пені та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2015 у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 22 023 600, 00 грн., пеню в розмірі 462 470, 76 грн. та 73 080 , 00 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроінвестстрой" та Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернулися до суду із заявами про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.01.2016 (суддя Мудрий С.М.) відмовлено у задоволенні вказаних заяв, з посиланням на те, що боржник не виключений з ЄДРПОУ, відповідні передавальні акти не складались.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 (у складі головуючого Коршун Н.М., судді: Алданової С.О., Дикунської С.Я.) вказану ухвалу суду скасовано. Замінено у виконавчому провадженні № 49543127 по виконанню наказу Господарського суду м. Києва від 09.12.2014 у справі № 910/20849/14 про стягнення з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвестстрой" основного боргу в розмірі 22 023 600,00 грн., пені в розмірі 462 470,76 грн., судового збору в розмірі 73 080,00 грн. боржника Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укрзалізничпостач" на нового боржника (правонаступника) Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Філія "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу та письмових поясненнях Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроінвестстрой" не погоджується з доводами касатора і просить суд залишити оскаржувану постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Філія "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" не реалізувала процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення була повідомлена належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2015 у даній справі стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 22 023 600, 00 грн., пеню в розмірі 462 470, 76 грн. та 73 080 , 00 грн. судового збору.

09.12.2014 на виконання рішення від 04.11.2014 Господарським судом міста Києва видано наказ.

03.12.2015 на підставі заяви стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвестстрой" Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 49543127.

21.12.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроінвестстрой" та 22.12.2012 Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби звернулися до Господарського суду міста Києва із заявами про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником на підставі статті 25 ГПК України.

Заяви також обґрунтовані тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Держаної адміністрації залізничного транспорту (код згідно з ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття.

Додатком 1 до вказаної вище постанови визначено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", в тому числі і боржник - Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач".

Даною Постановою Кабінету Міністрів України було установлено, що статутний капітал Товариства формується шляхом внесення до нього: майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1.

П.п. 4 п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 постановлено Міністерству інфраструктури до 31 грудня 2015 вжити заходи для припинення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку № 1.

Наказом № 154 від 14.07.2014 "Про утворення комісії з реорганізації "Державного підприємства "Укрзалізничпостач" утворено комісію з реорганізації Державного підприємства "Укрзалізничпостач". Відповідно до пункту 2.8. цього наказу комісії з реорганізації Державного підприємства "Укрзалізничпостач" вжити заходів щодо виключення підприємства є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та в тижневий строк з дня такого виключення надати до Департаменту державної власності Міністерства інфраструктури копію відповідної довідки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2015 № 815 затверджено склад правління Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 № 1239-р затверджено склад наглядової ради та ревізійної комісії.

Встановлено, що 21.10.2015 здійснена державна реєстрація Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", номер запису: 1 070 134 0000 0 60039.

Колегія вважає висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяв про заміну сторони виконавчого провадження (боржника) її правонаступником, достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Статтею 25 ГПК України визначено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення.

Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Діюча редакція вказаної статті передбачає підстави процесуального правонаступництва:

смерть або оголошення фізичної особи померлою;

припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення);

заміна кредитора чи боржника в зобов'язанні;

інші випадки заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.

Таким чином, перелік підстав заміни особи правонаступником не є вичерпним. Інші підстави заміни особи її правонаступником можуть бути пов'язані із змінами суб'єктного складу матеріальних правовідносин, з приводу яких виник спір.

Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення).

Статтею 59 ГК визначено, що реорганізація може проводитися шляхом: злиття; приєднання; поділу; перетворення.

У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.

Розрізняють універсальне та сингулярне правонаступництво.

За універсальним правонаступництвом має місце перехід усієї сукупності прав та обов'язків певної особи. При цьому майно особи як сукупність прав і обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника (правонаступників) як єдине ціле, причому в цій сукупності єдиним актом переходять усі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва праводателю, незалежно від того, виявлені вони на момент правонаступництва чи ні. Універсальне правонаступництво має місце у випадках припинення юридичної особи.

Важливим є правильне визначення моменту переходу прав до правонаступника юридичної особи. Відповідно до ст. 107 ЦК після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення. Нотаріально посвідчені копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника. Отже, моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи слід вважати дату внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до норм цієї статті злиття вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Як вбачається із залученого до матеріалів справи спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 21564774 від 22.12.2015 (т.2, а.с.90-91), Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" перебуває в стані припинення, за рішенням засновників.

Відмовляючи у задоволенні заяв про заміну сторони виконавчого провадження (боржника) її правонаступником, суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що комісія з припинення Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" не завершила роботу з ліквідації підприємства. Матеріали справи не містять відомостей про те, що комісією складались передавальні акти і що боржник виключений з ЄДРПОУ.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки місцевого господарського суду не спростовані у встановленому законом порядку та ґрунтуються на положеннях чинного законодавства і на правильній юридичній оцінці фактичних обставин справи.

Суд апеляційної інстанції зазначені обставини не спростував, не надав їм належної правової оцінки. В своїй постанові суд не вказав з якого моменту відбувся перехід прав і обов'язків до правонаступника юридичної особи, а обмежився лише висновком про те, що Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного підприємства "Укрзалізничпостач".

Враховуючи викладене, постанову суду апеляційної інстанції слід визнати такою, що прийнята помилково.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень).

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Постанова апеляційної інстанції наведеним вимогам не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Пунктом шостим статті 1119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Керуючись статтями 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 у справі № 910/20849/14 скасувати.

Ухвалу Господарського суду м. Києва від 12.01.2016 у справі № 910/20849/14 залишити в силі.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і І. В. Алєєва

М. В. Данилова